Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список рис постмодернізму:
- Культ незалежної особистості.
- Потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого.
- Прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій, бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу.
- Використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя.
- Зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо).
- Суміш багатьох традиційних жанрових різновидів.
- Сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох.
- Запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях.
- Як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача.
- Іронічність та пародійність.
Основними рисами поетики постмодернізму є «інтертекстуальність» (творення свого тексту з чужих); колаж і монтаж («склеювання» різнорідних фрагментів); використання алюзій; тяжіння до прози ускладненої форми, зокрема, з вільною композицією; «бриколаж» (непряме досягнення авторського задуму); насичення тексту іронією.
Постмодернізм розвивається у жанрах фантастичної притчі, роману-сповіді, антиутопії, оповідання, міфологічної повісті, соціально-філософського і соціально-психологічного роману та ін. Жанрові форми можуть поєднуватись, відкриваючи нові художні структури.